Гурт ČAČI VORBA виник у 2004 році. Марія Натансон, Роберт Бжезовский і Пьотр Майчина (всі, до речі, є постійними учасниками «Оркестра св. Миколая» — одного з найвідоміших в Польщі world-music гуртів) познайомилися під час виїздів до Німеччини, де вони разом грали на вулицях міст, як і личить народним музикам.

Кількість танців, які ми взнавали, неухильно збільшувалась, і у мене дедалі частіше виникали думка – а не такий ми вже й нетанцюючий народ! Просто ми не знаємо власного хореографічного мистецтва!

Постривайте, скажете ви. А як же ансамбль ім. П.Вірського, інші заслужені танцювальні колективи? Нажаль, на превеликий жаль, я мушу констатувати, що ці колективи, черпаючи натхнення дійсно в народні хореографії, витворили власну школу українського танцю, яка ані за духом, ані за формою нічого спільного з сільським традиційним танцем не має. Фактично, це український національний балет. Саме балет, а не танець.

Танец — вид искусства древний, но вечно юный. Танцевальное искусство зародилось еще в древние времена. На протяжении своей многовековой истории украинская народная хореография претерпела многие изменения, но сохранила свои культурные корни.

Фольклорний ансамбль "Божичі" був створений 7 січня 1999 року учасниками колядного гурта. До складу входять шість учасників, випускники кафедри фольклору Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського та Київського Національного університету культури та мистецтв.

Ансамбль «Древо» села Крячкивка (Полтавщина), известный далеко за пределами Украины своей уникальной техникой многоголосья, впервые собрался в 1958 году.

Український фольклор, досить розвинутий у жанрово-тематичному складі, становить важливий пласт вияву народної свідомості, адже в синкретичній формі відбивається міфопоетичне осмислення етносу, розкривається певна грань народної культури.

В этой статье раскрывается тема о значении славянской музыкально-цветовой символики для сохранения и укрепления психического (и шире – духовного) здоровья комплементарных славянских народов, и впервые вводим понятие «этос многонациональной восточнославянской культуры» или иначе «транснациональный этос культуры».

Звичаї українського народу передусім пов’язані з традиційним світоглядом, який складався протягом багатьох століть і зберіг чимало ознак дохристиянських вірувань. Обряди поділяють на два основних типи: сімейні та календарні. Сімейна обрядовість освячувала перехідні або етапні моменти в житті людини, а календарна – у житті природи або трудовій діяльності людей. Кожне традиційне свято і кожний обряд тісно пов'язувалися з народними віруваннями та повір'ями.

Народна культура та мистецтво українців справедливо вважаються одними з найбагатших надбань культурної спадщини європейських націй.

Фольклористичний ансамбль, створений 2002 року в місті Кіровоград. "Гуляйгород" є природнім продовженням студентських колективів "Дикий Карапет" та "Златопіль".